Алмаата

У конференції онкологів Казахстану, Середньої Азії, Москви й Ленінграда, проведеної з ініціативи Всесвітньої Організації Охорони здоров’я (ВІЗ), брали участь двічі гостювала в Алма-Аті великий японський фахівець зі світовим ім’ям доктор Т. Хираяма, індійський доктор П. Ваги й англієць Хорлан. Примітно, що науково-дослідний інститут онкології й радіології в Алма-Аті є одним з міжнародних центрів ВІЗ при ООН і співробітничає із ученими Індії, Цейлону, Японії й Англії. За заявою фахівця з епідеміології раку доктори Т. Хираяма, «… плідні пошуки казахстанських учених по вивченню місцевих особливостей рака й, зокрема, рака стравоходу». Казахстанські онкологи обмінюються накопиченим досвідом також із ученими Чехословакии й США. У найбільших американських ракових цент-рах у свій час побував професор С. Балму-ханов.

В 1965 році в Алма-Аті проводився міжрегіональний пересувний семінар ВІЗ по боротьбі із чумою, у якому брали участь фахівці з 15 країн (Перу, Танзанія, Венесуела, Бразилія, Бірма, Еквадор, Індія, Індонезія, Іран, Ірак, Японія, Кенія, Мадагаскар, Монголія, Пакистан), а також експерти й перекладачі ВІЗ із п’яти країн (США, Іран, Югославія, Великобританія, Фран-ция). У тому ж році в місті відбулася IV Всесоюзна конференція орнітологів, на якій були присутні представники ГДР, ПНР, США, ФРН, Данії.

У травні 1966 року в Казахстані проходив міжнародний семінар по освоєнню пасовищ, організований ФАО ООН при сприянні СРСР. На семінар приїхали представник ФАО доктор Векдет Эркуи (Туреччина), учені Алжиру, Ізраїлю, Індії, Іраку, Ірану, Пакистану, Сирії, Сомалі, Судану, Туреччини, Чилі, Ефіопії.

Міжнародна організація праці ООН місцем зустрічі вчених з 16 країн Азії й Африки із проблем осілості кочових народів також обрала Алма-Ату.

Світовим визнанням досягнень учених Казахстану з’явилася XI сесія Постійної Комісії СЭВ по використанню атомної енергії в мирних цілях, що проходила в нашому місті в листопаді 1966 року.

У вересні – жовтні 1969 року тут відбувся міжнародний симпозіум по темі «Ленінське навчання про національно-визвольні революції на сучасному етапі соціального прогресу країн, що розвиваються,», на якому було представлено 50 держав.

В 1970 році в Алма-Аті пройшов семінар ФАО ЮНЕСКО по перекладу кочового й напівкочового населення до осілого сільськогосподарського виробництва, у якому брали участь представники 13 країн.

У вищому й середньому спеціальному навчальному закладах, у технікумах і профтехучилищах Алма-Ати одержує знання молодь В’єтнаму, Гани, Гвінеї, Ірану, Іраку, Монголії. Між вузами нашого міста й закордонними института-ми існують безпосередні контакти. Казахський державний університет, починаючи з 1965 року, неодноразово обмінювався викладачами й студентами із Софійським університетом (Болгарія). Алматинська вища партійна школа тримає постійний зв’язок з партшколою Монгольської Народної Республіки. Плодом дружби алматинських будівельників з кубинськими колегами є квартал Алматинський у місті Сант-Яго де Куба.

Широкі міжнародні зв’язки бібліотек Алма-Ати. Одна Центральна наукова бібліотека АН Казсср обмінюється матеріалами з 700 науковими установами 65 країн миру. У числі їхньої Академії наук Болгарії, Угорщини, ГДР, КНДР, Польщі, Румунії, ЧССР, Югославії, а також Академії сільськогосподарських наук Болгарії, ГДР, Гаванський і Ханойський університети, Кубинський інститут мінеральних ресурсів, Державна публічна бібліотека в Улан-Баторі. Іде обмін книгами з університетами імені Гумбольдта в Берліні, імені Карла Маркса в Лейпцизі, Інститутом сходознавства в Празі, з бібліотеками Конгресу у Вашингтоні, Британського музею в Лондоні, з Національної биб-лиотекой у Токіо, Шведськими, Нідерландськими, Датськими, Іракської Академіями наук, Національною академією Линчея в Римі, індонезійським Вченим Радою в Джакарті й многими-многими інших бібліотеках і наукових установах. Крім того, 222 фірми з 53 закордонних країн закуповують книги, що випускають видавництвами Алма-Ати.

Жвавими стали безпосередні контакти алма-атинцев. Лише за 1969 рік столицю відвідали 40 делегацій з 40 держав й 4000 туристів з 62 країн, демонстрували своє мистецтво 9 художніх колективів з 6 країн миру.

Гостями нашого міста за останнім часом були: глава постійного представництва Національного фронту звільнення Південного В’єтнаму, а нині надзвичайний і повноважний посол республіки Південний В’єтнам Данг Куанг Мини; член ЦК ПОРП професор Тадеуш Ярошев-ский; член Національного політбюро Партії мавританського народу, секретар з питань громадських організацій і культури, генераль* нiй секретар по справах молоді й спорту Мухаммед ульд Сиди Алі; міністр зв’язку МНР А. Готовий; член Всесвітньої Ради Миру, лауреат міжнародної Ленінської премії «За мир і дружбу між народами», індійський письменник Мульк Радж Ананд; депутат парламенту, що зав^-дує сільськогосподарським відділом ЦК Соціалістичної партії Японії Рехсеи Кудо; президент Академії «Пушту» Афганістану Са-дiк-улла Риштин; член ЦК РКП Русу Клемент; член ЦК ВСРП Каракаш Ласле й інших. Багато теплих слів було сказано ними про наше місто, про його природу й людей.

«Зеленим раєм» назвав Алма-Ату з її пишною рослинністю, лісами, торкнутими золотом і міддю, із дзюркотом води, з виноградними лозами, що свешиваются, і садами, посипаними яблуками, у своїй книзі «Древнею тропою» К. П. Ш. Менон, що була посол Індії в СРСР, президент Національної Ради індо-радянського культурного суспільства.

Чехословацька журналістка Віра Михалкова затверджує: «Імовірно, у кожній країні жителі столиці вважають своє місто державою в державі. Вони пишаються не тільки тим, що є гордістю своєї країни, але й тим, що властивийо їх і тільки їхньому місту.

Алма-атинцi також не становлять виключення, більше того, через десять хвилин розмови з іноземцем абсолютно всі повідомляють, що Алма-Ата – саме зелене місто у світі, що в Алма-Аті – найкращі у світі яблука, а потім і те, що в Алматинській консерваторії – перший орган у Середній Азії й що в Алма-Аті – щодня землетрусу… Але самий несподіваний сюрприз нам був піднесений в Алматинській консерваторії,- продовжує гостя.- Після бесіди із професорським складом студенти організували для нас концерт. Першим номером виступив оркестр народних інструментів. Він виконав «Словацькі танці» Дворжака. Це було дивно: слухати знайомі, рідні мелодії й звуки, що витягають незвичайними для нас інструментами степів Середньої Азії – домбрами й кобiзами».

Свої почуття до Алма-Ати і її жителів бельгійський поет Жорж Буйон виражає у віршах й у прозі:

Поїдьте ж туди навесні й улітку. Адже загальновизнано, що там теперішній рай. І якщо ви не забудете, що по-казахському Алма-Ата означає «батько яблук», те це дійсно рай, де можна щодня гризти яблуко, не боячись бути изгнан-нiм з раю.»

Журналісти Шандор Бояр, Имре Цокай в один голос говорять: « За час нашого короткого перебування Алма-Ата глибоко проникнула в наше серце. При прощанні з нею ми почували до неї те ж, що й один фермер з Уэлльса, що зробив у книзі гостей наступний запис: «Столиця Казахстану – це те місце, де я з радістю провела б все життя,»- говорить про Алма-Ату моя дружина. І уявіть собі, це – той рідкий випадок, коли я повністю з нею згодний».

Про Алма-Ату пишуть багато. Це цілком закономірно, тому що в 81 країні миру Суспільства дружби зі СРСР, прогресивні організації, суспільні діячі, письменники й журналісти, з якими має дружні зв’язки наше Казахське суспільство дружби, знайомлять своїх співвітчизників з Радянським Казахстаном і його столицею – членом Всесвітньої Федерації споріднених міст. Її партнерами є міста Могадішо (Сомалі) і Модена (Італія).

Посланці Алма-Ати брали участь у роботі V Конгресу Всесвітньої Федерації, що состоялись в 1964 році у Варшаві під девізом «Мир і поріднення міст», у Європейських конференціях Федерації в Ленінграді (1965), Парижу (1967), в Оттаві (1969).

Р. Шамжанова,

голова Президії Казахського суспільства дружби й культурного зв’язку із закордонними країнами